Новини про діяльність благодійного фонду «Синій птах Чернігів» постійно бачу в стрічці на фейсбуці. Ідеться про виїзди у громади, надання гуманітарної допомоги. А також – про зустрічі для жінок, постраждалих унаслідок війни, та тих, які чекають на своїх найрідніших. Співзасновники фонду – чернігівський підприємець, військовослужбовець Іван Бакшун та громадська діячка, ексжурналістка Наталія Тягнирядно (Гавриленко). Як і коли виникла ідея створити цей фонд? Кому переважно він допомагає сьогодні? Запитую безпосередньо у пана Івана та пані Наталі.
За словами Івана Бакшуна, потреба допомагати чернігівцям і жителям області виникла ще під час облоги нашого міста рашистами. Тоді кафе «Ностальжі», власником якого він є, стало прихистком для багатьох родин, у тому числі з маленькими дітками, штабом військовослужбовців та з надання домедичної допомоги. Ночувати тут постійно залишалися близько 30 людей. Працювала кухня – готували обіди для українських військових і ТрО, для тих, хто чергував на блокпостах.
Поступово кафе, розташоване у напівпідвальному приміщенні в самісінькому центрі Чернігова, стало складом, куди надходила гуманітарна допомога. А вже після деокупації області – одним із «пунктів незламності», де люди могли перечекати повітряну тривогу, підзарядити гаджети чи навіть попрацювати (завдяки генератору тут було світло), скуштувати щось гаряченьке й смачненьке.
– Ми постійно шукали, як можемо бути корисні містянам. Під час облоги Чернігова російськими військами у нашому кафе працювала кухня, а також жили люди, – згадує той період Іван Бакшун. – Після деокупації спочатку долучилися до розбору завалів приватних будинків, які були зруйновані агресором. Почали шукати можливості, як ще можна допомогти цим людям, шукали партнерів у нашій країні та за кордоном. Долучалися наші друзі, які займаються бізнесом – будівельним, ресторанним, виробництвом тощо. Але з часом ми зрозуміли, що сам Чернігів увагою не обділений, її достатньо, а от громадам, особливо віддаленим, майже нічого не дістається. Тому трохи змінили свої пріоритети.
Отже, чернігівські волонтери почали привозити у віддалені села допомогу: продукти харчування, предмети гігієни, навіть генератори та комунальну техніку. Почали збирати людей на зустрічі, запрошувати дітей, адже привозили для них подарунки, аніматорів. Зазвичай це відбувалося в місцевій школі чи клубі.
– Для жителів громади це була нагода поспілкуватися, побачити одне одного. Для них це була подія, – розповідає Наталія Тягнирядно. – Під час таких зустрічей ми відчули, що людям потрібна допомога не тільки якимось речами, ліками, предметами гігієни, а й емоційна підтримка. Тому ми підписали меморандум про співпрацю з Молодіжним театром і почали привозити у громади вистави, робили свято для маленьких і дорослих жителів. Зокрема, від однієї літньої жінки із села Автуничі почули відгук: «Хоч раз за життя в театрі побувала!» А під час моновистави Юлії Матросової за творами Ліни Костенко, щиро кажучи, в мене серце стискалося – настільки щиро та емоційно реагували глядачі.
На такі зустрічі волонтери майбутнього фонду «Синій птах Чернігів» запрошували військових. Вони привозили із собою реабілітолога, який на місці міг робити масажі воїнам, надавав їм консультації, радив певні обстеження, постійне обслуговування. Крім того, Іван Бакшун і його друзі організовували збори, купували машини, обладнання для ЗСУ. Адже сам голова фонду, пан Іван, із перших днів активних бойових дій пішов у ТрО, а нині служить у ЗСУ, багато хто з його найближчого кола також служив чи служить – тож налагоджені прямі контакти з певними бригадами, були конкретні запити.
Поступово до волонтерів прийшло усвідомлення, що цю діяльність треба переводити в правове поле, працювати офіційно, аби залучати більше партнерів, звітувати перед ними. Тож благодійний фонд «Синій птах Чернігів» був зареєстрований у лютому 2023-го. До його роботи могли долучитися й долучалися всі бажаючі. Переважно це чернігівські підприємці.
На сьогодні БФ «Синій птах Чернігів» працює у декількох напрямах: допомога військовослужбовцям, жінкам і дітям. У пріоритеті – емоційна та психологічна підтримка дружин і мам військових, які зараз служать. А також тих, хто втратив своїх рідних на цій клятій війні. За цей напрямок відповідає Наталя Тягнирядно. Уже в травні минулого року вона провела першу зустріч з жіноками з Новоселівки.
– Коли ми вперше приїхали до Новоселівки й побачили цей майже вщент зруйнований мікрорайон, людей, які втратили свої домівки, своїх рідних, мені навіть важко передати словами ті емоції та відчуття, які ми пережили, – розповідає пані Наталія. – Серед жителів був маленький хлопчик, який взагалі не посміхався, навіть коли його намагалися розвеселити аніматори. Захотілося їх підтримати, розважити. Тож ми почали проводити «жіночий клуб», запрошувати цікавих спікерів. Це завжди було емоційно, зворушливо. У кожної учасниці своя історія. Майже в кожної хтось служить. А чекати – це завжди важко.
Зустрічі для жінок проходили в кафе «Ностальжі». Запрошували на них різних спікерів: візажиста, косметолога, психологів, гінеколога, юристів. Спілкування відбувалося під гаслом «Щаслива жінка – щаслива родина». Учасниці ділилися своїм болем, турботами, підтримували одна одну. Поступово дозріли до проведення масового заходу, який назвали «Від підвалу до подіуму». Провели його в січні. Молодіжний театр надав світло, звук. Історію кожної жінки візуалізували та показали на екрані. Кожна з восьми учасниць виходила на червону доріжку у красивій сукні, з гарною зачіскою, макіяжем. Вони демонстрували прикраси, які виготовила одна з таких же жінок, показували свою незламність і силу духу.
– Свято вийшло надихаючим. На ньому виступили таланти з громад, які раніше відвідували представники БФ «Синій птах Чернігів». «Коли одного разу ми привезли зимові речі на прикордоння Городнянщини в багатодітну родину, мама з доньками просто у дворі одягла ці речі і на знак вдячності запропонувала нам послухати українську пісню, – згадує Іван Бакшун. – Вона так гарно її виконала, що навіть на звуків обстрілу, який тоді тривав, ми не звертали уваги. Там стріляють, а тут співають сильні духом люди. І я запросив їх до нас на захід».
Приїхали й деякі голови громад, з якими склалися дружні взаємини, були представники ОВА, військкомату. А результатом стало те, що в жінок-учасниць свята підвищилася самооцінка, вони знову почали посміхатися та вірити у свої сили. До підготовки та проведення заходу долучилися представники ГО «Родина воїна». Олена Запека танцювала вальс.
Наразі триває підготовка до новорічно-різдвяних свят. Наприкінці грудня за ініціативи БФ «Синій птах Чернігів» відбудеться ще один захід, мета якого – зібрати та відтворити народні традиції, заспівати українські народні пісні, які передають нашу силу, єднають з поколіннями наших предків. У кафе «Ностальжі» свої подвір’я представлять чотири громади – Чернігівська, Киїнська, Деснянська та Седнівська. На гостину та святкування Різдва глядачів і слухачів нібито запросять чотири родини зі своїми традиціями.
Учасниками свята стануть партнери фонду та люди, якими він опікується. До Нового року волонтери БФ «Синій птах Чернігів» вже підготували 150 подарунків для хлопчиків і дівчаток, 18 з яких – діти загиблих військовослужбовців Семенівської громади, а 28 – із Чернігова та сусідніх громад, із родин воїнів, які віддали за нас своє життя.
Вікторія Сидорова,
фото надані БФ «Синій птах Чернігів»
Чернігівська Медіа Група
