Вже другий рік поспіль Україна зустрічає в огні повномасштабної війни.Втомлені, але не зломлені воїни ЗСУ продовжують боронити рідну землю від рашистської навали, а ми, тил, стараємось допомагати, чим можемо, щоб хоч трошечки полегшити цю задачу нашим захисникам та захисницям. І назло загарбникам, які роблять все можливе, щоб залякати і зламати наш дух, ми радіємо кожному новому дню, подарованому нам Збройними силами. Попри втрати, страхи та біль, ми працюємо, кожен на своїй ниві, донатимо, прагнемо нових звершень та сподіваємось на краще. І віримо, що наступний рік принесе таку омріяну Перемогу.
Чим же 2023-й рік запам'ятався чернігівцям та чого вони очікують від наступного? Ми запитали у мешканців міста.
Віра Курико, журналістка, письменниця
— Я запам'ятала 23-ий рік само, як і 22-ий. Це був ще один рік funeral season, як називала це моя покійна близька подруга, про яку я через день думаю, часто плачу й дзвоню у дзвоник, коли сумую. Це письменниця Вікторія Амеліна, яку влітку росіяни вбили ракетою у кафе Краматорську. Сподіваюся, що в наступному році видадуть її незакінчену книгу. Колись вона подарувала мені сукню — красиву — щоби в ній не стидно ходити на похорони, жартувала так чи ні. У 2024 році я сподіваюся більше її не вдягати.
Іван Матвєєв, журналіст, телеведучий, кінорежисер
— 2023 рік для мене став роком нових викликів та змін в житті. Це був рік нових медійних проектів в дусі непростого часу, в який ми зараз живемо. Був створений документальний фільм "Історії сталевих людей" і розпочато роботу над наступним фільмом. На 2024 сподівання одне, як у всіх громадян України. Перемога!
Катерина Петракова, адміністраторка ПЗО “МудрАнгелики”
— 2023 для мене — рік змін, особистого зростання. Період, коли я зазнала різних емоцій, і це були як позитивні моменти, так і виклики, які допомогли мені зрости як особистості. Я вдосконалювала свої навички, знаходила нові обрії, розширювала своє соціальне коло. Щодо наступного року, я очікую на нові цікаві можливості і, звісно, сподіваюся на те, що 2024-й стане роком перемоги України, і всі наші воїни зможуть повернутися додому та обійняти своїх рідних. А ті, хто вимушений був поїхати з рідного краю через війну та російську окупацію, знову повернуться до своїх домівок.
Андрій Соколов, ведучий радіо
— 2023-йрік запам'ятався великими очікуваннями. Всі сподівалися на Перемогу вже 2023-го року, всі чекали контрнаступ, але, на жаль, наші мрії й сподівання не втілилися. Якщо говорити про Чернігів, то не можна не згадати протистояння Міської військової адміністрації та Чернігівської міської ради, що, на мою думку, не грає на руку нашій громаді. Ще цьогоріч захищаючи нашу країну, загинуло одразу кілька моїх знайомих.
Якщо згадувати щось позитивне та особисте — моя донька влаштувалася на роботу, а я вперше озвучив велику аудіокнигу. Щодо 2024-го, важко заглядати навіть у найближче майбутнє, але не хочеться втрачати надію на Перемогу. Дякую нашим захисникам та захисницям за їхню щоденну титанічну працю!
Інна Адруг, бібліотекарка відділу соціокультурної діяльності Чернігівської міської бібліотеки ім. М. М. Коцюбинського
— Цього року було багато улюбленої роботи, багато прочитаних книжок (найбільше відтоді, як я почала їх рахувати), багато спілкування з прекрасними людьми, дві невеличкі подорожі, безкінечні ремонти всюди навкруги, і загалом все так, ніби це звичайне мирне життя. Яке поєднувалося з іншим, воєнним життям, і здається, воно вже стало нормою. Від наступного року хочеться переможних новин і аби всі знайомі були живі-здорові. Більше й нічого.
Євген Бондар, актор Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка
— 2023-й почався з того, що мій друг зник безвісти. Ми не знали, що з ним, до жовтня, а потім з'явилася непідтверджена інформація що він знаходиться у полоні. Були якісь прем'єри, але я вже навіть не згадаю, які, бо все це не має тепер такого великого значення, як раніше. Почався новий сезон, але ракетний удар по театру перекреслив всі плани. Той момент внутрішньо мобілізував нас, усі об'єдналися: прибирали, лагодили, ремонтували. І це нагадало позаминуле літо, коли ми на Бобровиці після деокупації ремонтували пошкоджені будинки. Було дуже багато питань, як все буде далі з театром й чи буде взагалі, але ми відновилися, вже допрацювали до середини сезону і маємо плани відкривати велику залу.
Зараз є два стани у українців – або на фронті, або для фронту. І все. Тому я проводив збори-лотереї для свого друга-розвідника. Коли вперше наважився на цю штуку, то думав: ну який з мене Притула або Стерненко? Було трохи стрьомно, але зрештою я ці лотереї провів аж тричі.
Віталій Гольцов, головний режисер Чернігівського обласного театру ляльок імені О. Довженка
— Це був суворий рік для України та українців. Особисто для мене — трагічний, бо напочатку літа не стало моєї коханої дружини. Деякі спільні для всіх українців сподівання на цей рік справдилися, але більшість, на жаль, ні. І я думаю, що головне сподівання всіх нас на 2024 рік — щоб війна закінчилась з позитивним для нас результатом, настав мир і Україна почала зміцнюватися і підніматися. Але для цього треба багато, по краплині, зробити кожному з нас, світовій спільноті і Україні як державі теж .
Стосовно творчих проектів та набутків, я відвідав у вересні Францію, Всесвітній фестиваль театрів ляльок, і привіз в область пропозицію міжнародної організації AVIAMA, щоб наш регіон став членом цієї організації. Ми далі продовжуємо творити для маленьких і дорослих нашиї глядачів. Зокрема, збираємось поновлювати легендарну виставу "Гамлет-машина”, продовжувати репертуар вечірньої сцени для дорослих та робити нові вистави для дітей.
Ольга Мелашенко
Чернігівська Медіа Група
