Історія полеглого захисника, який зі Словаччини повернувся на Батьківщину вже 24 лютого, у другій половині дня з’явився у центр комплектування в Ужгороді.
Дмитро Магаляс народився 2 грудня 1999 року в селищі Кельменці, нині Дністровського району Чернівецької області. Завершив ліцей у Кельменцях, після цього поступив до історичного факультету, відділу “американістики” в Ужгородському національному університеті. Виш він закінчив з відзнакою та вирішив здобувати ступінь магістра. Він мав хист до мови, вільно володів англійською мовою. Потім відправився на заробітки за кордон. Коли він був у Словаччині, він дізнався про повномасштабне вторгнення. Він одразу відправився на Батьківщину, щоб боронити рідну землю від загарбників.
Він не мав військового досвіду, але швидко вчився використовувати різну зброю.Дмитро навчився володіти РПГ-7 та ПГ, зрозумів як працює NLAW та панцер Фауста, кулеметів ДШК.
Він виконував роль кулеметника. Також серед братів по зброї був наймолодшим у військовій частині 63-ї бригади 105-го батальйону 3-ї роти 2-го взводу.
Дмитро з позивним «Башкір» служив в аеророзвідці, був корегувальником для артилеристів. Він шукав за допомогою дрона ворожі позиції, техніку, піхоту.
Дмитро Магаляс незламно стояв на сторожі своєї країни, зіткнувшись зі складними випробуваннями і небезпеками на передовій в Миколаївській, Херсонській та Донецькій областях. Він зазнав численних поранень, в тому числі і шість контузій, що призвели до втрати слуху, періодичних головних болів та носових кровотеч. Попри це Дмитро невтомно виконував бойові завдання.
Після війни мріяв возз’єднатись з коханою дівчиною у Словаччину, яка чекала його за кордоном. Він хотів, щоб по рації передали про нашу перемогу.
Дмитро помер 23 березня 2023 року. Його провели до місця вічного спочинку цілою громадою 26 березня з усіма відповідними військовими почестями в Кельменцях. Дмитро покинув цей світ у віці 23 років.
Дмитро Магаляс, який героїчно боровся за свою рідну Україну проти російських агресорів, поклав своє життя на вівтар свободи та незалежності своєї рідної країни. Сім'я Дмитра - батько Віктор, сестра Христина, бабуся Валентина та племінники, у нього залишились.
Читайте також:
