У СРСР складно було уявити квартиру, де на стіні б не висів килим. Він був таким самим обов'язковим предметом інтер'єру, як сервант із сервізами та кришталем і полиці із зібраннями творів.
Багато хто вважає, що килими на стіні - це була всього лише данина моді. Частково це так, але історики розповідають, що віяння моди було не єдиною причиною такого сміливого дизайну.
Є версія, що першими, хто приніс моду на настінні килими в СРСР, були люди, які відвідали Туреччину. Там вони відзначили це оригінальне рішення, і після повернення на батьківщину, впровадили це нововведення в радянських квартирах.
Способів продемонструвати достаток у радянських людей було не так вже й багато. Справити враження на сусідів, друзів і родичів можна було великою кількістю кришталю, і, звісно ж, наявністю новенького килима на стіні. Нагадаємо, що коштувало таке "задоволення" на ті часи недешево - 120-150 рублів.
Шпалери за радянських часів були величезним дефіцитом, "пристойні" шпалери "діставали", купити їх у магазині було неможливо. Повісивши на стіни килими, можна було приховати непрезентабельні стіни.
У радянських бетонних і панельних будинках було не надто тепло і затишно. Тому м'який, теплий, прикрашений візерунками килим міг бути одночасно і предметом інтер'єру, і захистом від холоду, що йде від бетонних стін.
