Офіцер оперативного командування «Північ» підполковник Михайло в українському війську уже понад 24 роки. «Це був мій свідомий вибір. І я ще жодного разу не пожалкував про це», - каже про свій фах чоловік.
Про свого побратима розповідає ОК «Північ».
За тривогою, як і всі військові, Михайло рано-вранці 24 лютого прибув на місце служби та отримав бойовий наказ. Перші дні оборони Чернігова виконував задачі на підступах до міста.
- Через тиждень, коли ворог намагався взяти місто в оперативне оточення, я прибув безпосередньо у Чернігів. Оскільки я – офіцер управління, то на нас поклали завдання з організації оборони та власне підготовки протитанкових резервів, - розповідає Михайло.
Відтак офіцер відповідав за підготовку таких резервів, формуючи їх зі складу стрілецьких батальйонів. Такі групи називалися «різаки». Для них проводилися навчання, тренування, подальше розташування на найбільш танконебезпечних напрямках, організовували засідки тощо.
- Ми готувалися до найгіршого – вуличних боїв. Однак ураховуючи, як у нас було все організовано, шансів просунутися на глибину більше 1-2 км у ворога не було б, - упевнений Михайло. – Були спроби прориву диверсійних груп, їх або знищували, або вони відходили самі. На щастя, наші війська зупиняли ворожі танкові колони на підступах до міста і задіяти групи «різаків» не прийшлося.
Таким офіцерам, як Михайло, треба було в короткі терміни навчити та підготувати мобілізованих чоловіків, серед яких велика кількість були зовсім без бойового досвіду. Проте всі вони, за словами підполковника, були дуже мотивовані та готові до боротьби з російськими солдатами. Каже, для них не було різниці, коли навчатися: чи вночі, чи вдень. Для мобілізованих організовували стрільби, тактичну підготовку.
- Наразі час та можливості нам дозволяють готувати особовий склад набагато краще. За різними напрямками та з використанням нового «натівського» озброєння та техніки, - каже офіцер і запевняє, що військові наразі набагато краще підготовлені і морально, і технічно.
Поряд із військовими постійно були цивільні, які всіма способами допомагали воїнам. Однак присутність цивільних у населених пунктах під час бойових дій має дві сторони медалі.
- З одного боку вони нам допомагали. З іншого - краще евакуйовувати населення, тоді військовим набагато легше вести бойові дії з ворогом і не наражати на небезпеку мирних мешканців, - запевняє Михайло.
