Боєць 25-ї окремої Січеславської повітрянодесантної бригади Артем на псевдо «Тьома» до війни був трактористом, комбайнером, слюсаром – ким тільки йому не доводилося працювати».
Редакція продовжує знайомити з історіями Героїв України.
Артем каже, що будь-які навички опановує дуже швидко. Посеред бою, наприклад, освоїв ПКМ, через що того ж дня отримав «блискавичне підвищення» у вигляді посади кулеметника. Не розгубився і тоді, коли до його підрозділу привезли NLAW. Був першим, хто його використав. На експрес-навчання знадобилася година – вистачило ролика в YouTube і кількох порад досвідченого побратима з сусіднього підрозділу.
«NLAW – чьотка зброя. Головне її не боятися, – ділиться враженнями «Тьома». – Спочатку, коли вийшов з ним на завдання, чесно кажучи, був страх, що не спрацює. Але якщо боятися, то навіщо ми тут? Коли вперше стріляв з NLAW, половину його функцій не використав, бо не було часу вивчати (сміється). Але він чудово спрацював і так. Ми тихенько кущиками підійшли до ворожого танку на відстань 450 метрів, прицілилися – і… Коротше кажучи, смажить він капітально. От коли перший танк я поцілив, почав з цією зброєю ближче знайомитися. Звик дуже швидко».
Бої були такими інтенсивними, що «звикнути до зброї» було дійсно нескладно. Для Артема, за його словами, найбільш жорстким за ці кілька місяців був бій у смт Андріївка Ізюмського району.
«Ми отримали завдання: спостерігати за колоною техніки ворога і повідомити, коли вона виступить в бік Великої Комишувахи. Коли побачили, ні в кого не виникло сумніву, що їх пропускати не можна. Тому вступили в жорсткий бій. Ми змогли дати відсіч ворогу, не дозволили йому тоді зайти до населеного пункту», – розповідає «Тьома».
За жодних обставин, як би важко не було, упевнений боєць, не можна здаватися. Потрібно йти до кінця.
«Україну ділити не можна ні з ким, – говорить Артем. – І дуже хотів би сказати тим, у кого в селах і містах зараз тихо: війна не закінчилася. Вона триває, тому не можна розслаблятися, поки ми їх повністю не задавимо. Потрібно гуртуватися і битися».
