Подія стала для багатьох жителів цього міста Луганської області справжнім історичним і знаковим моментом. Україна, особливо з часу звільнення від промосковської комуністичної окупації в 1991 році, прагнула до цивілізованого демократичного простору.
Кремлівські реваншисти, послідовники комуністичних окупантів, постійно втручаючись у внутрішньополітичні процеси України, намагалися створювати значні перешкоди на цьому шляху. Одна з останніх, на початку 2014 року, їх спроб зупинити українське суспільство, створивши здавалося б нездоланну перешкоду, залучаючи до своїх лав частину продажних місцевих політиків і керівників силових відомств, провалилася.
Український народ висловив свою незгоду і наполіг на продовженні руху до імплементації загальнолюдських цінностей, найбільш адекватним носієм яких виступає західна культура. Кремлівські маріонетки злякалися. Деякі з них почали тікати. Інші активно підтримали терористичну агресію, що послідувала з боку Московії в момент цих важких історичних випробувань для України.
Після стрімкої окупації і анексії кримського півострова, терористи почали криваву операцію на сході країни. Сєвєродонецьк, як і багато населених пунктів сходу України, був захоплений підготовленими, організованими і керованими з кремля бандформуваннями, посібниками окупантів, з прямою підтримкою їх з боку російських силових і військових структур.
Однак і ця негідна спроба неоголошеної з їх боку війни провалилася. Народ України залишився твердий у своєму рішенні і приступив до визвольних заходів. В руках у терористів - значний військовий потенціал, включаючи старі, але небезпечні ядерні боєголовки.
Світова спільнота, відчуваючи значний шок, поспішила на допомогу українському народові, стримуючи агресора економічними санкціями. 22 липня 2014 року Сєвєродонецьк був звільнений від російських банд. З 22 вересня він став тимчасовим адміністративним центром Луганської області.
