До Всесвітнього дня вишиванки редакція 032.ua вирішила розповісти про український стрий, який носили на Львівщині.
Сьогодні вишиванка стала не лише частиною традиційного українського одягу, а елементом повсякденного гардероба. Найчастіше жінки одягають її зі спідницями та брюками, а чоловіки - з класичними штанами. Крім цього дизайнери почали створювати різноманітні колекції із українським орнаментом, показуючи практичність вишитого вбрання.
Раніше ж, вишиванка слугувала частиною повсякденного гардероба українців. Кожен регіон мав свій орнамент вишиванки, а сам одяг відрізнявся кроєм та тканинами. Вишита сорочка підкреслювала класову приналежність людини. За часів Речі Посполитої міщанам та плебеям забороняли носити одяг з дорогих тканин та хутра, а порушення цих правил каралося штрафом у 14 гривень (сума якого зростала щороку).
Попри сувору заборону міщани піддавалися впливам шляхтичів та намагалися їх наслідувати. З економічних та традиційних причин у селі намагалися зберігати одяг у первозданному вигляді. Тоді можна було зустріти вбрання часів правління Святослава. На розвиток одягу в регіонах впливали і кліматичні умови.
Поділля, пов. Заліщики, село Добровляни. Густо вишиті рукави сорочки, пазуха та обшивка. На голові вишита прикраса, подібно як у Яворівщині, повязана квітчата лента та над вухами ріжні затички. Обпинка заступає спідницю та фартух. На шиї кораликовий гердан та цілий ряд колірових кораликів. (Із видання “Österreich im Wort u. Bild” з Музею Н.Т.Ш. у Львові), Фото - "Фотографії старого Львова " Галицький одяг давніх часів можна поділити на 3 типи: шляхтинський, міщанський та селянський. Найбільш первозданні форми старовинного українського одягу зберегли для нас селяни. Тоді форма та матеріал одягу селянина залежала від кліматичних умов та роду його праці.Народний стрій на Галичині можна поділити на 3 типи: верховинський, підгірський та подільський.
Одяг верховинців виробляли здебільшого із вовни. За кроєм він був коротший, ніж у подолян. Такий одяг створювали для того, щоб було зручніше рухатися. На Галицькому поділлі, де було мало овець, переважав одяг з льону та конопель. Натомість західні села у загальному стилі перейняли дещо від сусідніх мазурів (мешканці Польщі).
Покуття, пов. Вижниця. Жінки у вовняних полосатих запинках заткнених за пояс. Кожушки вишиті коліровою шкіркою та волічкою. Рукави богато вишивані. У жінки біла завійка на голові. Дівчина закосичена квітами, волічкою та мушлями. (Із видання “Österreich im Wort u. Bild” з Музею Н.Т.Ш. у Львові), Фото - "Фотографії старого Львова" Найцікавішим одягом вважають вбрання гуцулів. Воно складалося із лляної сорочки, у якій рукав, комір та розріз на грудях були густо вишиті волічкою. Головними кольорами їхнього одягу були: чорний, зелений, червоний та жовтий. Барвники робили із різноманітних рослин. У новіших сорочках гуцул прослідковуються фіолетові, сині та малинові кольори. Рукав сорочки складався з трьох частин: уставки, властивого рукава та дудиць (манжетів). Уставка та дудиці густо вишита низинкою, це є особливий спосіб вишиття на лівий бік. Гуцульська сорочка була довгою та вишита по швах.
Одяг гуцулів, Фото - "Huculia.info" Села, що були ближчими до Буковини мали також особливості орнаменту вишиванок. Рукава у їхньому традиційному вбранні були густо вишиті.
У буді дні гуцулки носили запаски. Це вовняні фартушки “припинані ззаду та спереду” та підв’язані у поясі кольоровою крайкою. На свята жінки одягали спідниці з синього сукна, обшиту золотими та срібними нитками. Поверх сорочки гуцулки одягали червоний, або зелений вишитий кептар.
Головним убором жінок-гуцулок була червона заквітчана хустина. На ноги одягали вовняні білі та червоні з вишивкою панчохи. Прикрасами жінок цього регіону різнокольорові коралі, монети та ряд мідних гарно різьблених хрестиків. Традиційне вбрання гуцулів було барвистим та продуманим до дрібниць.
Традиційний одяг бойків, Фото - з відкритого доступу Одяг верховинців вважають скромнішим за гуцульський. Одяг бойкиніз околиць Стрия та Турки складається теж з лляної сорочки з вишитою обшивкою, уставками та дудами. Спідниця була мальована, а фартух був білим з вишивкою внизу. Поверх сорочки частіше одягали. На голові у жінок була квітчаста хустка, а у дівчат з-під коси виднілися стрічки.
Повіт Станиславів. Незвичайно гарні та багаті вишивки волічкою на суконних кафтанах та безрукавках. У дівчини убір на голові у роді колпака. (Із видання “Österreich im Wort u. Bild” з Музею Н.Т.Ш. у Львові), Фото - "Фотографії старого Львова" Лемкині не вишивали сорочок. Поверх них вони одягали безрукавку лейбик з синього сукна, яка була вишита червоними стрічками та металевими ґудзиками. Фартух був полотняний. Взувалися жінки з Лемківщини у постоли або сафянові жовті чобітки.
Традиційний одяг лемків, Фото - з відкритого доступу 
Зразок ноші нашої сільської ходачкової шляхти. Сорочки не вишиті. Верхний одяг жінок суконний, підбитий дорогим шовком, підвязаний т.зв. литим поясом, це є шовковим золототканим поясом, котрий пізнійше приняла польська шляхта за свій. Вироблювані ці пояси були у Бучачі. (Із видання “Österreich im Wort u. Bild” з Музею Н.Т.Ш. у Львові), Фото - "Фотографії старого Львова" Матеріал підготовлений на основі статті у журналі “Нова хата”, яка була опублікована ще 11 жовтня 1929 року. Ймовірним автором була відома художниця Софія Вальницька. Джерело - "Фотографії старого Львова".
Читайте також: Батл вишиванок: відомі львів'яни одягнули національний одяг, - ФОТО
