Алла Приходько – випускниця Вишнівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 2007 року. Нині вона студентка факультету лінгвістики НТУУ «КПІ». Дівчина народилася в м. Прилуки Чернігівської області. Пише вірші з 12 років. Неординарні, глибокі, хвилюючі, які вражають своєю досконалістю, вони не можуть лишити байдужим кожного, хто доторкнувся до їхнього дива.
***
Не оставь меня на прощанье,
Черно-белое сочетание:
Один прав, а второй – виновен.
И не оставь нам вовек вровень.
Не оставь прописную истину,
Подари на прощанье крылья —
Черно-черные, в угольной пыли.
***
Чому інший в душі промайнув у моїй?
Чому інший здійняв почуттів буревій?
Чому з іншим ця хвиля прийшла теплоти?
Чому інший то був?
Чому був то не ти?
***
Опять люблю! Какого черта?!
Весна. Коты. Другая дрянь.
В мозгах туман – туман и мыслей рвань,
Сравнений, чувств, давно заткртых...
За что мне кара? Боже, Боже!
Ведь предыдущий был не мил,
Меня, конечно, не любил.
За что и схлопотал по роже.
Улыбка светит с каждой морды.
Куда ж моя девалась гордость?
Лигт ревность, нервы, глупый страх.
Ну почему мне не везет?
Хотела же пожить спокойно.
***
Так буде,
Так, буде боляче, та я переживу:
Я не продам себе за твої очі.
Знайду я суть, гірку хоч, та нову
І вже буду плакати до півночі.
Так, буде сумно. Подихом гірким.
Мені самотність доторкнеться серця.
Я буду вільна: іменем твоїм
Так, будуть сльози. Буде і печаль.
І буде біль – на довгі-довгі роки...
І буде у душі нестримний жаль,
Що вибрала собі не ті дороги.
Не буде чуда. Буде лиш пітьма.
Жахатись буду я всього і всюди.
Та буде добре:буду я сама
І хай нікого поряд вже не буде.
Поклик
Я дві в одній. Вогненнозора юність –
І тихий погляд з-під прикритих вій,
І прозира в очах любов і сумність,
Хоча кричали душі-крила: "Мій!"
І хай тебе не манять інші далі –
Навколо є незвідані світи,
Я відпущу в туман свої печалі,
Якщо до мене завітаєш Ти
Багаття розпалила в піднебессі,
І в темряві, на зоряному плесі,
"Ти – мій!" - відбився поклик в майбуття
Іди до мене, мій коханий друже!
Горить вогонь, розсіялась пітьма;
Зціляється імперія недужа,
І ця імперія, звичайно, я сама.
Хай гасне ніч. Перед своїм багаттям
Чекати буду, доки не згорить.
І на світанку з танучим завзяттям,
Побачу: біля нього хтось стоїть.
***
А ты все плачешь, незнакомая,
И топишь истину в вине...
Твоя душа другим прикована,
И расковать ее не мне.
***
Гомон. Шум. Суета.
Безысходная серость...
Твои слова
В зеленой тиши...
Я согрелась!
Вишневое озарение...
Сегодня на рынке
Среди тетрадных обложек,
С глянцевыми красавицами,
Тупомордыми котами-персами,
Рекламой
И прочей мелочью,
Я увидела,
Как вишня,
На ветру,
Цветы роняла,
Вишневая ветка,
Цветы розоватые,
Весенний привет,
Среди тетрадных обложек,
Среди людского гомона,
Среди машинных выхлопов,
Доверчивая,
Белая
Ветка-невеста.
Нашелся же кто-то,
В далеком издательстве,
Кого же тронули,
Вишни цветы,
Четыре тетради
Вишневое озарение
Тоскующей души
Я устала
Я устала смеяться от горестных бед
И слагать дифирамбы устала
Где побед вновь окажется мало.
Я устала творить звездный мир своих дум,
Это здесь никому ведь не нужно.
Ту, с которой мы издавна дружим
Я устала. Устала срываться со скал
Обдирать о гранит свои руки
Я хочу, чтоб меня тоже кто-то искал
И, свернувшись в клубок, где-то в мире чужом,
Где на каждом шагу нет распутья
Где стремленья на части не режут
Как котенок хочу отдохнуть я.
Приємно усвідомлювати, що наше з вами рідне місце прославляють такі люди як Алла Приходько!
